Дата Дня української мови та писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця, автора “Повісті времєнних лет” (11-12 століття)– послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Завдячуючи російській (радянській) пропаганді, тривалий час у російському інформаційному полі і у залежних від нього інформаційних полях помилково вважалося, що саме з Нестора-літописця й починається писемна українська мова. Проте, простий аналіз показує, що ця праця розрекламова у радянський час під контролем російських пропагандистів та їх добровільних і недобровільних помічників. Тому навіть тепер в Україні “Повість времєнних літ” знаходиться у супер широкому кластері фальсифікованих робіт і понять, які закріплені у стереотипах мислення населення. Для прикладу, не Русь, а Київська Русь; у останній час в РФ використовують термін “Древняя Русь”, ін.
Щодо найдавнішої літературної памятки української мови
Не дивлячись на масові приховані фальсифікації української історії, історикам вдалося проаналізувати і видати не копію, а реальне українське Євангеліє, написане у 1056-1057 роках. Воно має оригінальні відмінності, характерні для української мови і відсутні у інших мовах. Більш древній час видання ніж “Історія времєнних літ” спростовує цілі системи історичних фальсифікацій російського походження. Саме першоджерело “Історія времєнних літ” немов би то втрачене, проте можливо зберігається десь у секретному російському книгосховищі.
Як показує автор відео з аналізом українського Євангелія-1056, для прикладу, оригінальне українське слово “напише” (рос. “напишет”) та інші були у цьому Євангелії та фактично свідчать про перше відоме написання на українській мові на основі її оригінальних відмінностей від інших мов. У 11-му столітті вказане Євангеліє було передане з Києва до Новгорода, – раніше за написання «Повісті времєнних літ», яке немов би то написане у XI — XII століттях. З Новгороду українське Євангеліє-1056 потрапило в Москву, потім Петро 1-й забрав його в Санкт – Петербург. До речі, початкова назва Санкт (Святого?)-Петербурга та зміни цієї назви у історії (Петроград, потім Ленінград, потім знову Санкт-Петербург, проте центр Ленінградської області) свідчать по аналогії про типові дискретно-безперевні протилежні зміни у російські історії. Варто подивитися це відео про українське Євангеліє-1056, за кадром якого залишається попередня історія території України, як одночасно прекрасна і трагедійна земля між землями Орди і Європи. Населення України завжди більш чи менш успішно, більш чи менш явно захищало територію Європи за Карпатами від набігів Орди. Українці забезпечували всі перемоги Польщі та Росії – з ким були українці, ті й були переможцями. Тепер очевидно, що якщо Україна буде в Євросоюзі і в НАТО, то переможуть всі, не буде 3-ї Світової війни.
Особливості фальсифікації української і російської історії
Аналіз історичних документів з історії Русі весь час наштовхує на факти її ретельної прихованої фальсифікації у Москві та Санкт-Петербурзі. Це явно почалося у часи царя Петра 1-го, який зібрав до себе всі доступні пам`ятки з монастирів і церков Русі. Це значно більш активно продовжилося у часи цариці Катерини 2-ї (до хрещення Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg), яка прибула в Московію (Росію) з пруської глибинки. Протягом певних періодів, Щецин (нині Польща), де народилася Софі Огюст Фрідеріке з Ангальт-Цербст-Дорнбург, був частиною Данії, Саксонії, Брандебургу, Пруссії та Швеції. “Катерина 2-га” організувала відсторонення від влади й подальше убивство свого чоловіка-росіянина Петра 3-го та привела своїх пруських правників історії Московії (Росії) та Русі (України).
Проте, найбільш активно збір і зачищення чи підчищення історичних документів Русі проводилося у часи московського СРСР. Ще більш масово ніж при царях, знищувалися і фальсифікувалися не тільки історичні документи, але й десятки тисяч українських істориків та інших інтеллігентів. Не випадково у Москві багато росіян, таких як і Путін знають свою історію на кілька поколінь назад, а в Україні часто не знають своїх прадідів, тому що вони репресовані московськими правителями, чи виморені оганізованими з Москви Голодоморами, або вивезені у Росію, насамперед, у віддалені регіони (Сибір, Далекий Схід, ін). Тому шокує волелюбність українського народу, який так винищували з Москви протягом багатьох століть.
Свою історію Російська православна церква виводить від хрещення Русі у 988, проте існування цієї Церкви починається після нападу монголів (чи китайців?) на Київ у 1299 році. Це привело до поступового відриву Російської православної церкви від канонічної православної церкви у Константинополі, який без допомоги Русі й інших європейських держав захопили мусульмани та перетворили у Стамбул. Проте, у теперішній час Туреччина (столиця Стамбул) є членом НАТО та претендує на вступ до Євросоюзу.
Росією помилково нав`язана українцям “Повість времєнних лет” Нестора Літописця як найбільш древня памятка “Київської Русі” та української мови. Щоб зрозуміти рівень знищення української та російської православної церков, потрібно згадати часи московського СРСР. Тоді православна віра була реально знищена, а релігія називалася “опіумом для народу”. “Відроджена” російська православна церква за оцінкою експертів по суті є філіалом КДБ СРСР/ФСБ РФ і заперечує свої зв`язки з іншими християнськими церквами. І це при тому, що кількість кількість християн у світі складає біля 2,4 млрд віруючих (число віруючих християн приховується в РФ-вікі-статтях), а чисельних недавніх атеїстів, а нині “істинно православних” і “істинно християн” у Російській православній церкві РФ складає біля 0,05…0,08 млрд людей. Підкреслимо, що ще 30 років назад всі ці віруючі у московській державі вимушені були бути войовничими атеїстами під контролем КГБ, а тепер вони вимушені бути навпаки, “істинно віруючими” під контролем ФСБ.
У реальній історії не було ніякої “Київської Русі”, була просто “Русь”, вона ж “київська”. Поняття “Київська Русь” має російське походження, після спроби привласнення Петром 1-м та Катериною 2-ю бренду “Русь”. Так як вони хотіли замінити сві бренд “Московія” на бренд “Русь”, то для реальної Русі вони залишили термін “Київська Русь”. Для України-Руси царями була введена назва “Малоросія”, для українців-русичів у Москві була введена назва “малороси”. Це нахабне нацистське відношення до українців залишилося у багатьох недалекоглядних московитів до цього часу. Головною причиною спроб привласнення московською державою бренду “Русь” є той факт, що рідний російський бренд “Московія” був з самого початку дискредитований свідченнями європейських туристів, дипломатів і бізнесменів з Московії, а також розгульними російськими турне Петра 1-го по європейським країнам, ін. Катерина 2-га також прославилася не тільки завоюваннями, будівництвом супер архітектур і “потьомкінських сел”, але й різноманітними сексуальними збоченнями, у тому числі мала сексуальні зв`язки з тваринами. Про це пишуть і російські видання. Існує свідчення того часу, що Катерина 2-га померла незабаром після статевого акту з конем, – на троні польського короля, який використовувала як стілець над туалетним горшком. Дивно, що ця правителька переписувала історію Росії й України, яку ми тепер знаємо і яка заклала основи моралі для правлячої верхівки Московії (Росії).
Московія у очах тогочасної Європи асоціювалася з країною “північних татар”, а татари того часу асоціювалися з супер ордою Чингісхана та чингізидів. Тому московські царі намагалися здійснити ребрендинг державної назви – замінити назву “Москвія” на “Русь”.
Проте, Русь – не Московія, а Україна не Росія, тому українську історичну пам`ять не змогли витравити ні масові російські репресії проти українців, ні штучні Голодомори, які влаштовували російські правителі. Розуміння того, Русь – це не Росія, в Україні було завжди, тому в українській мові немає назви “руська мова”, а є “російська мова”, немає назви “руські”, а є “росіяни”. Для позначення жителів Русі використовується термін “русичи”, а для позначення західних слов`ян використовується термін русини. Росія не має ніякого особливого відношення до русинів в Євросоюзі, які по суті є частиною русичів, українців. Адже Україна виникла на основі Русі, а Росія виникла з протилежного боку боку від Києва по відношенню до Європи – на основі Московії. Проте Росія намагається використовувати русинів і сербів, для прикладу, щоб розвалити Євросоюз і НАТО. По суті це стало формальним приводом для початку 1-ї Світової війни.
Необхідно підкреслити, що назва “українці” походить від назви держави “Україна”, тому очевидно, що це об`єднуюча назва для жителів України всех етносів і релігій. Назва “руські” також походить від назви країни “Русь”, без розділення на етноси і релігії. У сучасних паспортах України не вказана національність і релігія, щоб виключити можливість будь-якої дискредитації за цими ознаками. На відміну від України, Російська Федерація має
Відомий засновник Москви з Києва Юрій Долгорукий (син Володимира Мономаха та його другої дружини, дочки половецького хана) більше любив Київ ніж Москву. Тому після заснування Москви Юрій 3 рази намагався повернутися до Києва. Після третьої спроби він правив Києвом кілька років, проте кияни повстали проти нього, вбили і розгромили його челядь. Перед смертю Юрій Долгорукий став іноком Гавриїлом. Ченця (інока) Гавриїла (бувшого Юрія Долгорукого) кияни поховали окремо від батька князя Володимира Мономаха, якого шанували. Ймовірно, знаючи цю особливість українців, недавній президент України Янукович втік з України до Росії.
Сучасна українська мова налічує, згідно зі словником Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в цей час.
Найбільше перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г. Шевченка: 147 мовами народів світу.
Чомусь “офіційно” вважається, що після видання «Енеїди» Котляревського українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського по праву вважають основоположником нової української мови. Вся освіта, наука й інженерія, як правило йши з-за Карпат через Україну до Росії. Значний відбиток на Росію у різних сферах наклала монголо-татарська (китайська) орда. Для прикладу так звані “сибірські пельмені” є національним блюдом китайської кухні, адже Сибір колись відносилася до Китаю.
Необхідно зазначити, що багато із вказаних тут грубих історичних дезінформацій до цього часу поширені в українських виданнях, навіть у військових. Це зв`язано з тим, що історію у військових ВНЗ часто читають бувші радянські офіцери, які мають низький фаховий рівень у цій сфері, із категорії категорії радянських пристосуванців і тому вони вражені радянськими стереотипами. Ці викладачі виробляють такі самі стереотипи у нового покоління. Для прикладу, навіть у виданні АрміяInform до Дня української писемності бездумно і некритично скопійовані російські стереотипи про “Київську Русь” і про копію “Повісті времєнних літ” (11-12 століття) як про першу памятку української писемності, показані різні відомості, які мало що значать про українську мову. Проте, для прикладу, у цій статті не має жодної згадки про українське Євангеліє 1056-1057 років.
Знання історії – це зброя. Українцям дуже легко перемогти за допомогою цієї зброї, адже на їх стороні історична правда, яку не потрібно спотворювати, як це робиться у Росії.
