Асиметричні бойові дії (конфлікти, війни)

Асиметричні бойові дії (конфлікти, війни) — це термін, що використовується для опису типу бойових дій, конфліктів і війн між воюючими сторонами, чия відносна військова потужність значно відрізняється, або чия стратегія чи тактика суттєво відрізняються. Зазвичай це війна між постійною професійною армією та ополченнями повстанського руху або руху опору, які часто мають статус незаконних комбатантів .

За оцінкою військового експерта  Круковського І.А., на пострадянському просторі замість американського терміну “warfare” багато років часто використовується невірний переклад “війна”, що тривалий час викривляє тлумачення цієї дефініції для багатьох науковців, викладачів і практиків. Адже використання термінів “бойові дії,” “конфлікт” і “війна” як синонімів є неправомірним. Перші терміни більш вужчі, конфлікт не завжди переростає у війну. Asymmetric warfare, Network-centric warfare не варто перекладати як “асиметрична війна” та “мережево-центрична війна”, що на жаль зроблено при формуванні російських і українських сторінок Вікіпедії станом на грудень 2021 року, а також у великій кількості публікацій у друкованих виданнях і в Інтернеті. Ці відмінності були детально обговорені в екосистемі студентів Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова у 2012-2013 р.р., відображені у доповідях на наукових конференціях, навчально-наукових семінарах, у веб-системі студентських публікацій “Система+”, у блозі BI DSS group (https://dss-bi.blogspot.com).

Проте, на відміну від англомовної сторінки Вікіпедії “Asymmetric warfare”, до цього часу російська сторінка називається “Асимметричная война”, а українська подібно до назви російської сторінки названа “Асиметрична війна” (англ. asymmetric warfare).

В асиметричних бойових діях (конфліктах, війнах)  ресурси двох воюючих сторін відрізняються за своєю суттю і в боротьбі взаємодіють і намагаються використовувати характерні слабкості один одного.

Така боротьба часто включає стратегії та тактику нетрадиційної війни , причому слабші комбатанти намагаються використати стратегію, щоб компенсувати недоліки в кількості або якості своїх сил та обладнання ^[1] . Такі стратегії не обов’язково можуть бути мілітаризованими ^[2] . Це відрізняється від симетричної війни , де дві держави мають порівнянну військову міць і ресурси та покладаються на подібну тактику в цілому, яка відрізняється лише деталями та виконанням.

Асиметричні бойові дії (конфлікт, війна) є формою нерегулярної війни – насильницького конфлікту між формальними військовими та неформальними, менш оснащеними та підтримуваними, недостатньо укомплектованими, але стійкими й мотивованим супротивником. Цей термін часто використовується для опису того, що також називають партизанською війною , повстанням , боротьбою з повстанцями , повстанням , тероризмом та контртероризмом .

Популярність цього терміну бере початок зі статті Ендрю Дж. Р. Мака 1975 року «Чому великі нації програють маленькі війни» у журналі « Світова політика» , в якій «асиметричний» означав значну різницю в силі між протиборчими акторами в конфлікті. У цьому сенсі «влада» в широкому розумінні означає матеріальну владу, таку як велика армія, складна зброя, розвинена економіка тощо. У той час аналіз Мака в основному ігнорували, але кінець холодної війни викликав новий інтерес серед науковців. Наприкінці 1990-х років новий дослідницький корпус на основі ідей Мака почав розвиватися, і після 2004 року американські військові знову почали серйозно розглядати проблеми, пов’язані з асиметричною війною.

Обговорення з 2004 року було ускладнено тенденцією академічних і військових громад використовувати цей термін по – різному, і його тісному зв’язку з партизанською війною , заколотом , тероризму , боротьби з повстанцями , і боротьба з тероризмом . Військові автори, як правило, використовують термін «асиметричний» для позначення непрямої природи стратегій, які приймають багато слабких акторів, або навіть до природи самого супротивника (наприклад, «можна очікувати, що асиметричні супротивники…»), а не до співвідношення сил.

Академічні автори, як правило, зосереджуються на поясненні двох головоломок в асиметричному конфлікті. По-перше, якщо «влада» визначає перемогу в конфлікті, то чому слабші дійові особи (актори) вирішують боротися з сильними? Основні пояснення включають:

1. Слабші актори можуть мати секретну зброю [3];
2. Слабші актори можуть мати могутніх союзників [3];
3. Сильніші актори не в змозі зробити погрози достовірними [4];
4. Вимоги сильнішого актора є екстремальними [4];
5. Слабший актор повинен враховувати своїх регіональних суперників, реагуючи на загрози з боку потужних акторів  ^[5].

По-друге, якщо «влада», як її прийнято розуміти, веде до перемоги у війні, то як же пояснити перемогу «слабких» над «сильними»? Основні пояснення включають:

1. Стратегічна взаємодія;
2. Готовність слабких страждати більше або нести більші витрати;
3. Зовнішня підтримка слабких акторів;
4. Небажання ескалувати насильство з боку сильних акторів;
5. Внутрішня групова динаміка [6];
6. Завищені військові цілі сильного актора;
7. Еволюція асиметричного ставлення суперників до часу [7].

Асиметричні конфлікти включають як міждержавні, так і громадянські війни , і протягом останніх двохсот років, як правило, вигравали сильні учасники. Але з 1950 року слабкі актори вигравали більшість усіх асиметричних конфліктів [8].

У більшості звичайних війн воюючі сторони розгортають сили подібного типу, і результат можна передбачити за кількістю ворожих сил або за їх якістю, наприклад, краще командування та контроль над своїми силами (c2 – command & control). Бувають випадки, коли це не відповідає дійсності, оскільки склад або стратегія сил не дозволяють жодній стороні зблизитися в битві з іншою. Прикладом цього є протистояння між континентальними сухопутних сил французької армії і морських сил Сполученого Королівства (Королівського військово – морського флоту) під час французької революції і наполеонівських воєн . За словами адмірала Джервіса під часкампанії 1801 р. , «Я не кажу, мої лорди, що французи не прийдуть. Я кажу лише, що вони не прийдуть морем», і протистояння ^[9] , яке Наполеон Бонапарт описав як протистояння між слоном і китом.[10]

Більш детально див. Asymmetric warfare. From Wikipedia, the free encyclopedia

Примеры асиметричных боевых действий (конфликтов) и ассиметричных войн на странице: Асимметричная война
Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Асимметричная война — война между противниками, в военных силах которых имеется существенный дисбаланс (асимметрия) либо которые применяют кардинально различные стратегии и тактику.

Чтобы компенсировать дисбаланс традиционных средств ведения боя, более слабая сторона асимметричной войны обращается к нетрадиционным средствам:

• партизанская война;
• пассивное сопротивление;
• террористические акты;
• психологическая война;
• поддержка антиправительственных группировок;
• поддержка антиправительственных движений (партий);
• и так далее.

По ряду мнений примерами асимметричных войн могут служить:

• Война Алой и Белой Розы.
• Столетняя война (периоды с 1360 по 1369 гг.., 1396—1415 гг.. и с 1422 по 1429 гг..).
• Конкиста
• Пиренейские войны начала XIX века, когда испанская сторона без армии и правительства благополучно нейтрализовала непобедимую военную машину Наполеоновской империи.
• Кавказская война
• Революционный терроризм в Российской империи
• Народно-освободительная война Югославии
• Война за независимость Алжира
• Война во Вьетнаме
• Афганская война (1979—1989) — по другим данным, афганцы перешли к асимметричной войне в 1982 году
• Первая чеченская война 
• Вторая чеченская война 
• Война в Афганистане (2001—2014)
• Иракская война
• Вторая ливанская война
• Исламистский терроризм на Северном Кавказе
• Операция «Литой свинец»