Операція «Епічна лють»: Чому США та Ізраїль розпочали масштабну військову кампанію проти Ірану

Передумови: Іранська загроза та підтримка агресії проти України

Наприкінці лютого 2026 року ситуація на Близькому Сході перейшла у фазу відкритого військового протистояння. Приводом для масштабної операції США та Ізраїлю став цілий комплекс загроз, серед яких ключову роль відіграла не лише ядерна програма Тегерана, але й його дестабілізуюча роль на глобальному рівні, зокрема, пряма підтримка російської агресії проти України.

За даними європейських дипломатів, Іран протягом останніх років перетворився на найважливішого військового спонсора Росії. Заява міністерки закордонних справ Латвії Байби Браже на позачерговому засіданні Ради ЄС 1 березня 2026 року засвідчила, що Тегеран поставив Москві понад 50 000 ударних дронів типу Shahed. Ці ж безпілотники, вироблені Іраном, зараз використовуються не лише для ударів по українській інфраструктурі, але й для атак на цивільні об’єкти в країнах Перської затоки . Така позиція Ірану, який де-факто став співучасником війни в Європі, стала одним із вагомих аргументів для Вашингтона на користь рішучого силового розв’язання проблеми.

Хід операції: Цілі та завдання

Військова кампанія, яку в Ізраїлі називають «Левиним ревом», розпочалася 28 лютого 2026 року. Президент США Дональд Трамп офіційно оголосив про початок операції, наголосивши, що її метою є захист американських громадян та союзників, а також остаточне знищення військового потенціалу Ірану . У відповідь Іран активізував так звану «Операцію «Правдива обіцянка-4»», завдаючи ударів по американських базах та території Ізраїлю .

Станом на 8 березня 2026 року операція набула тотального характеру. За даними іранської сторони, кількість загиблих внаслідок ударів США та Ізраїлю сягнула щонайменше 1230 осіб, включаючи вище керівництво країни . Серед основних військових цілей:

• Знищення командних структур: Під час першого ж удару було ліквідовано Вищого керівника Ірану Алі Хаменеї та кількох високопосадовців з Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) .

• Ураження інфраструктури: Ізраїльські військові заявили про масовані удари по урядових об’єктах у Тегерані, а також по основних центрах виробництва балістичних ракет у Парчіні та Шахруді .

• Блокування ядерної програми: Обговорюється можливість проведення наземної спецоперації за участі сил спеціального призначення США та Ізраїлю для захоплення або знищення запасів збагаченого урану на іранських ядерних об’єктах .

Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу наголосив, що атаки триватимуть з «нестримною силою», поки військовий потенціал режиму не буде повністю демонтовано. Ізраїльські офіційні особи прогнозують, що невдовзі у Тегерані не залишиться жодної будівлі, пов’язаної з КВІР .

Роль Росії: Від союзництва до спостереження

Ключове питання, яке постало після ескалації — чи готова Москва, враховуючи тісну військову кооперацію з Тегераном, прийти на допомогу своєму союзнику? Відповідь виявилася неоднозначною.

З одного боку, розвіддані вказують на те, що Росія надає Ірану технічну допомогу в наведенні на цілі, зокрема, для ударів по американських військових кораблях та особовому складу в регіоні. Це може бути своєрідною «відповіддю» Заходу за підтримку України .

З іншого боку, Кремль зайняв вкрай обережну позицію. Путін обмежився формальними співчуттями та риторичним засудженням «цинічного вбивства», навіть не згадавши прямо США у своїй першій заяві . Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) та інші експерти сходяться на думці, що Росія сьогодні не має ані ресурсів, ані бажання реально втручатися у конфлікт.

Основні причини такої позиції Кремля:

1. Пріоритетність війни в Україні: Основні військові ресурси Росії скуті на українському фронті, і Москва не може дозволити собі відкриття «другого фронту» .

2. Складні відносини з Іраном: Попри тактичний союз, відносини Москви і Тегерана завжди були складними, з елементами суперництва на Кавказі та Близькому Сході. Для Росії ослаблений Іран може бути навіть зручнішим партнером, ніж сильний регіональний гравець .

3. Економічна вигода: Росія вже отримує прибуток від зростання цін на нафту через блокування судноплавства в Ормузькій протоці. Крім того, ескалація відволікає увагу та ресурси США та їхніх союзників від підтримки України, що повністю відповідає інтересам Кремля .

Геополітичний контекст

Таким чином, військова операція США та Ізраїлю проти Ірану є прямим наслідком багаторічної дестабілізуючої політики Тегерана, невід’ємною частиною якої стала підтримка російської агресії проти України. Парадоксальним чином, прагнучи послабити Захід через війну в Європі, іранське керівництво прискорило консолідацію своїх супротивників і отримало удар небаченої сили у себе вдома. Що стосується Росії, то вона обрала роль спостерігача, який фіксує геополітичні дивіденди від послаблення всіх сторін конфлікту, не ризикуючи власними інтересами заради порятунку режиму, який сама ж нещодавно озброювала.

Джерела:

Share on Facebook

Post on X

Follow us

Save