Битва на річці Калці біля нинішнього Маріуполя на Донбасі 31 травня 1223 року — це битва русько-половецького війська на чолі з київським князем Мстиславом Старим і галицьким князем Мстиславом Удатним, які захищали половців проти навали “монгольського” війська на чолі з Джебе та Субедеєм від Чингісхана. Битва закінчилась перемогою “монголів”, загинуло багато родовитих і простих воїнів Русі і половців.
Битва показала чисельну перевагу “монгольського” війська, перевагу їх китайського озброєння і можливо перевагу їх військового мистецтва над європейським.
Після перемоги у битві на Калці війська Чінгісхана під керівництвом Джебе та Субедея вторглися до хана на півострів Ліму на Чорному морі (нині це Кримський півострів України).
Битва на річці Калці виявилася предтечею нового “монгольського” нашестя на Русь, яке почалося у 1237 році під проводом онука Чингісхана Батия.
Проте, незважаючи на перемогу над русичами в битві при Калці, “монголи” не наважились на вторгнення в Русь; натомість вони здійснили декілька походів на північ, де завоювали та підкорили ворожих до них волзьких булгар та отримали надійного союзника — Володимиро-Суздальське князівство.
В 1240 році Київ, після багатотижневої оборони в облозі, був захоплений “монгольськими” завойовниками. Після падіння Києва “монгольські” завойовники вдерлись у галицькі та волинські землі, а в 1241 — в Польщу, Угорщину, Чехію, Словаччину, Трансильванію. В 1242 році “монгольські” завойовники припинили своє просування в західному напрямку і повернулися на схід, у пониззя Волги, де заснували нову державу у складі “Монгольської імперії” — “Золоту Орду”.
“Джованні да Піан дель Карпіне , посланець папи до великого монгольського хана, подорожував Києвом у лютому 1246 року і писав: Вони [“монголи”] напали на Русь, де вчинили велике спустошення, руйнуючи міста й фортеці та винищуючи людей; і вони обложили Київ, столицю Русі; після того, як вони довго облягали місто, вони взяли його та вбили мешканців. Коли ми подорожували цією землею, то натрапили на незліченну кількість черепів і кісток мертвих людей, які лежали на землі. Київ був дуже великим і густонаселеним містом, але тепер він майже зведений нанівець, бо зараз там мало двісті будинків, а мешканців тримають у повному рабстві.”
Ймовірно, “монголами” які зруйнували Русь і Київ були люди, нащадки яких нині живуть в КНР.
Після падіння Києва та інших руських міст над завойованими були поставлені баскаки — ординські урядовці і намісники хана. Баскаки проводили облік населення та збирали данину, чинили суд і розправу. Для здійснення своєї діяльності вони наділялися військовими загонами. Подібне сталося після приходу у росії “більшовиків” у першій половині 20-го століття.
В землях на заході Русі боротьбу проти Золотої Орди на початку 1240-х років очолив король Русі Данило I Галицький. Проте невдовзі він був змушений визнати владу ординських ханів.
У 20-му столітті на території України, на Луганщині неподалік села Шипилівка (Попаснянський район) на березі Сіверського Донця археологи виявили ймовірну лі́тню ста́вку ха́на улусу Джучі XIV століття (імовірна назва — Муаззам Урду). Було знайдено близько 3 тисяч монет, на кожні 18-20 мідних монет припадає одна срібна монета. На відреставрованих срібних монетах було прочитано ім’я та титули хана Абдаллаха, рік карбування (1363 (766 р.Г.). Також на зворотній стороні карбувалася назва монетного двору – Урда аль-Муаззам
Щодо вживання термінів “татари”, “монголи”, “китайці”
Джованні да Піан дель Карпіне біля 1240 року написав «Історію монголів, яких ми називаємо татарами». З назви видно, що мова йде не про нинішніх татар і монголів, а про більш широку етнічну спільноту на основі територій, які нині відносяться до Китаю.
На монгольській сторінці Вікіпедії вказані 15 країн, які святкують Новий рік за місячним календарем, серед них №2 – це росія, де Китайський Новий рік святкують федеральні суб’єкти росії, які на монгольській мові позначені так: Буряд Улс, Халимаг Улс, Тува Улс, Алтай Улс, Якут Улс, Алтайн хязгаар, Ар Байгалийн хязгаар, …. /Цаган сар/. Отже, видно, що улуси-держави китайського походження в російській федерації це: Бурятія, Калмикія, Тува (до 1919/1944 року була традиційною китайською провінцією), Алтай і Алтайський край, Якутія, Арський район Татарстану. Країна №1 у списку – це Китай – Свято весни (Chūn Jié), святкування 7 днів. Жителі цих регіонів візуально подібні до китайців чи монгол.
Населення нинішніх Татарстану ~0,038 млрд. людей, Монголії ~0,01 млрд. людей, КНР ~1,5 млрд. людей. В КНР більше ніж 90% китайців національності “han” (англ. мова) або “хань” (рос. мова). Наївно вважати, що татаро-монголи могли покорити Китай, Євразію і значну частину Європи. Логічно вважати що ці степові орди були військом тодішнього Китаю під керівництвом китайців, озброєне передовою китайською зброєю. При цьому китайці активно використовували всі передові технології та виробників зброї всіх захоплених народів. Подібно КНР працює і в цей час, але більш ефективно з урахуванням глобалізації світу.
“Монгольське” ім`я Чингісхан (англ. Genghis Khan ?) можливо перекладати як “Чингіс китаєць” (?). Це ім’я отримав монгол Темуджин, коли став імператором “Монгольської імперії” (“Китайської імперії” (?)). Навіщо було міняти монгольське імя Темуджин на китайське Чингісхан?
У Китаї є і були “Внутрішня Монголія” і “Зовнішня Монголія”, тому монголів того часу логічно вважати китайцями монгольського походження.
“Монгольська імперія” включала в себе Китай з містом Пекін, що описано в китайській історії як один з етапів розвитку Китаю протягом кількох тисячеліть. То це ж “Китайська імперія”, а не “Монгольська імперія”! Монгольська імперія була частиною Китайської імперії.
Джерело: 迦勒迦河之战
Завоювання “монголами” всіх територій, включаючи землі Русі супроводжувалося масовими руйнуваннями, вивезенням ремісників до Китаю чи ближче, стягуванням різних поборів. Тільки бесчесні нащадки “монголів” та їх агенти можуть писати, що “монгольське” іго дало позитив Русі та іншим захопленим країнам.
Продовження “позитиву” “монгольської” орди весь світ бачить у результаті окупації українських територій російськими військами у 21-му столітті – низькорівневе мародерство, аномально низький рівень культури нових загарбників, терор проти мирного населення, знищення українських міст і сіл, руйнування чи знищення промислової і траспортної структури і т.п.
Із останньої відеокарти розвитку “Монгольської імперії”, видно, що “золота орда” (на карті світлозелений колір) включає в себе нижню південну частину України вздовж Чорного моря. Тепер “російська орда” назвала її “Новороссією”. Як і “золота орда” в 13-му столітті, з битви на Калці, так і “російська орда” у 2014/2022 роках активно намагалася захопити ці землі на початку війни, яка потім переросла у напад і руйнування Києва. Після руйнування Києва “монгольська орда” погромила схід Європи (всю Русь (Україну) і далі), зачепила Італію і Німеччину. Здається, у 21-му столітті це не вийде у “російської орди”, яка завдячуючи зрадництву путіна втрачає свої землі і стала частиною поки що схованої “китайської орди”, яка в історії маскуєть під назвами “Монгольська імперія”, “монголо-татарське іго”, “золта орда”, ін. Стоп війна!
