Маловідомі чи невідомі українцям народні депутати України ініціювали законопроект про ліквідацію Укроборонпрому та його заплутане й непрозоре реформування з великими корупційними ризиками та смертельною загрозою для оборонної промисловості України в умовах гібридної війни РФ проти України та в умовах жорстких обмежень на постачання озброєння в Україну із зарубіжних країн. Це “народні депутати”: Копитін Ігор Володимирович (IX скликання), Безугла Мар’яна Володимирівна (IX скликання), Здебський Юрій Вікторович (IX скликання), Верещук Ірина Андріївна (IX скликання), Касай Геннадій Олександрович (IX скликання), Завітневич Олександр Михайлович (IX скликання), Арахамія Давид Георгійович (IX скликання).
Багатьом експертам, у тому числі з вищою воєнною освітою, спеціалістам у сфері озброєння і військової техніки незрозуміла необхідність та особливості ліквідації-реформування “Укроборонпрому”. Це цілком корелюється з документом: Висновок Головного науково-експертного управління 15.01.2021, посилання на який розміщено на відповідній сторінці ВР України, текст якого від 19.01.2020 р. поданий далі.
ВИСНОВОК
на проект Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності»
Як зазначено у преамбулі проекту, «цей Закон визначає особливості правового, економічного та організаційного регулювання перетворення Державного концерну «Укроборонпром» в акціонерне товариство, державних унітарних підприємств, у тому числі казенних підприємств, що входять до складу Державного концерну «Укроборонпром» – у господарські товариства, управління і розпорядження їх майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави».
Розглянувши проект у межах наданого часу, Головне управління вважає за доцільне висловити щодо його змісту наступні зауваження та пропозиції.
1. Насамперед зазначимо, що запропонований у проекті механізм реформування Державного концерну «Укроборонпром» (далі – Концерн) в акціонерне товариство, а його учасників (державних унітарних підприємств) – у господарські товариства полягає у створенні для них особливих законодавчих умов, частина з яких спрямована на надання вказаним суб’єктам господарювання виключного положення шляхом, зокрема, «незастосування» до них положень загального цивільного та господарського законодавства без належного обґрунтування такого «незастосування» у супровідних документах до проекту.
На нашу думку, подібна «виключність» правового статусу Концерну та його учасників може створити передумови для зростання непрозорості у фінансовій та виробничій діяльності реформованих суб’єктів господарювання, що може призвести до втрати належного контролю держави за їх діяльністю з відповідними негативними наслідками для обороноздатності України. Зокрема, йдеться про пункт 6 розділу VІІ «Прикінцеві положення» проекту Закону, згідно з яким на підставі рішення Кабінету Міністрів України, прийнятого за пропозицією уповноваженого суб’єкта управління, пакет акцій (частка у статутному капіталі) господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі (далі – ОПК), який належить державі, акціонерному товариству або господарському товариству в ОПК, може бути переданий акціонерному товариству, іншому господарському товариству в ОПК у власність для формування його статутного капіталу. Враховуючи положення ч. 1 ст. 21 проекту Закону, згідно з якими пакет акцій (частка у статутному капіталі) товариства може бути переданий іншому господарському товариству в ОПК у власність для формування його статутного капіталу, подібне розпорядження державною власністю створює можливості для фактичної приватизації державних підприємств ОПК та утворених на їх основі товариств поза межами Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». Це ж саме зауваження стосується й абз. 2 ч. 1 ст. 5 проекту Закону, згідно з яким «за рішенням Кабінету Міністрів України акціонерне товариство, господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі має право відчужити пакет акцій (частку у статутному капіталі) господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, що належить акціонерному товариству, господарському товариству в оборонно-промисловому комплексі у розмірі, що не перевищує 25%-1 акція».
Варто також звернути увагу, що деякі положення проекту, наприклад, такі, як відмова від проведення оцінки майна відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» при перетворенні Концерну та його учасників у відповідні товариства (зміни до ст. 7 вказаного Закону) або відмова від реєстрації їх нерухомого майна при його безоплатній передачі іншому господарському товариству в ОПК до такого перетворення (ч. 5 ст. 9, ч. 4 ст. 14 проекту Закону; зміни до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») можуть призвести до втрати вказаного майна. Зауважимо, що відсутність положень, які передбачають проведення незалежної оцінки майна відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», може мати наслідком формування розміру статутного капіталу новостворених товариств, виходячи з вартості, що не відповідає ринковій (справедливій) вартості.
2. Частина положень проекту Закону, наприклад, ч. 9 ст. 3 проекту Закону, згідно з якою «під час утворення акціонерного товариства, формування його статутного капіталу та припинення Державного концерну «Укроборонпром» шляхом перетворення …. не застосовуються положення законодавства і договорів щодо: необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов’язанні (переведення боргу), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» ставить кредиторів Концерну у нерівне становище згідно з кредиторами інших суб’єктів господарювання та може призвести до завдання шкоди їх правам та законним інтересам.
Зазначене зауваження стосується і аналогічних положень ч. 4 ст. 10 та
ч. 3 ст. 14 проекту Закону.
3. У законопроекті не передбачено визначення повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику, щодо його взаємодії з реформованим Концерном та його учасниками, тобто, не враховано приписи Закону України «Про національну безпеку України» щодо повноважень цього органу визначати пріоритетні напрями розвитку ОПК, забезпечувати нормативно-правове регулювання у цій сфері, аналізувати стан та тенденції розвитку ОПК України, розробляти та організовувати виконання державних програм розвитку ОПК (ст. 23 вказаного Закону). Крім цього, у проекті відсутні положення щодо контролю за реформуванням підприємств ОПК державної форми власності.
4. Вважаємо, що термінологічний апарат проекту Закону (ст. 1) вимагає доопрацювання. Зокрема, залишається незрозумілим, яке саме товариство
(абз. 2 ч. 3 ст. 1 проекту Закону) мається на увазі під «господарським товариством в оборонно-промисловому комплексі», а також чим саме «господарське товариство, пакет акцій (частка у статутному капіталі) якого належать або перебуває в управлінні уповноваженого суб’єкта управління» відрізняються від «господарського товариства, створеного за участю уповноваженого суб’єкта управління».
5. У ч. 1 ст. 3 проекту Закону передбачено, що «утворення акціонерного товариства здійснюється на підставі рішення суб’єкта управління шляхом реорганізації Державного концерну «Укроборонпром» в порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство з урахуванням особливостей, визначених цим Законом». Проте слід звернути увагу, що Концерн згідно з п. 1 його Статуту (в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання Державного концерну «Укроборонпром»» від 09.12.2020 № 1229) визначений як державне господарське об’єднання.
6. У ст. 4 проекту Закону передбачена можливість формування статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок коштів державного бюджету, що не узгоджується з ч. 1 ст. 86 Господарського кодексу України, згідно з якою, зокрема, забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти.
7. Вважаємо, що у ч. 7 ст. 6 проекту Закону слід визначитися з максимальною величиною винагороди членам Наглядової ради акціонерного товариства, а також з діями товариства у разі, якщо член Наглядової ради не подає заяву про припинення своїх повноважень у разі виявлення обставин невідповідності вимогам, встановленим законодавством.
Це зауваження стосується і ст. 5 Закону України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» у редакції проекту.
8. У ст. 11 проекту Закону передбачена заміна обтяженого майна підприємства або господарського товариства в ОПК, 100 відсотків акцій якого належать державі, на яке накладено арешт під час здійснення виконавчого провадження, адміністративний арешт майна, або яке передано в податкову заставу, на інше майно, ринкова вартість якого не є меншою, ніж ринкова вартість обтяженого майна, у тому числі майном, переданим відповідному суб’єкту господарювання на підставі рішення уповноваженого суб’єкта управління. Проте залишається незрозумілою подальша доля обтяженого майна, а також те, яким чином захищатимуться відповідні права кредиторів зазначених суб’єктів господарювання. Адже згідно з ч. 2 вказаної статті «орган або посадова особа, рішенням якої накладено арешт під час здійснення виконавчого провадження, адміністративний арешт майна, або передано в податкову заставу обтяжене майно, після надходження звернення від уповноваженого суб’єкта управління, підприємства або господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, 100 відсотків акцій якого належать державі, зобов’язаний вчинити передбачені законодавством дії щодо зняття із обтяженого майна арешту під час здійснення виконавчого провадження, припинення адміністративного арешту, звільнення такого майна з податкової застави, у тому числі щодо внесення відповідних змін до реєстрів відносно обтяженого майна». Крім цього, залишається невизначеним зміст звернення від уповноваженого суб’єкта управління, підприємства або господарського товариства, про яке йдеться у цій частині. До того ж, у статті не визначено, звідки береться інше майно, яким замінюється обтяжене майно, і що робити, якщо такого майна немає.
9. У пункті 5 розділу VІІ «Прикінцеві положення» проекту Закону пропонується «установити, що на господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі не поширюються встановлені законодавством обмеження щодо неможливості мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа». Вважаємо, що такий підхід (зокрема, в умовах, коли він може застосовуватися і до «недержавних» господарських товариств у ОПК) не враховує такого принципу створення господарських товариств, як запобігання їх тотожності.
10. У пункті 10 розділу VІІ «Прикінцеві положення» проекту Закону пропонується «установити, що державні підприємства, у тому числі казенні підприємства, які на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» входили до його складу, до їх перетворення на товариства здійснюють сплату акціонерному товариству внесків в порядку та розмірах, визначених акціонерним товариством». Однак незрозумілою є правова підстава для виплати подібних внесків.
11. У змінах до ст. 11 Закону України «Про управління об’єктами права державної власності» визначається, зокрема, що «протягом трьох років з дня набрання чинності Законом України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» чистий прибуток акціонерного товариства, утвореного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», з якого розраховуються та сплачуються дивіденди, зменшується на суму прибутку (доходу), яка виникла в результаті сплати йому внесків та дивідендів, за умови використання цих коштів для поповнення статутних капіталів державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, визначених частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», з метою забезпечення їх фінансового оздоровлення, погашення їх заборгованостей, розвитку і модернізації виробництва, фінансування науково-технічних розробок, забезпечення їх інноваційної діяльності або забезпечення умов для проведення заходів з їх перетворення на господарські товариства, або спрямування цих коштів до фондів інвестиційного, інноваційного розвитку». Проте у проекті відсутні положення про контроль за цільовим використанням вказаних коштів.
12. Виходячи з вимог ст. 116 Конституції України, згідно з якою Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об’єктами права державної власності відповідно до закону, а також здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності, Головне управління вважає, що щодо внесеного законопроекту доцільно отримати відповідний експертний висновок Уряду.
