Хід війни дозволяє зробити важливе уточнення: війна ведеться проти проти України як держави і проти її громадян — і розв’язала її Російська Федерація як держава, її політичне керівництво, армія, економіка й значна частина суспільства, яка це підтримує або мовчки толерує.
Кілька уточнень:
-
Відповідальність не зводиться до однієї особи. Путін — ключовий суб’єкт ухвалення рішень, але агресію здійснює російська держава: Генштаб, військово-промисловий комплекс, Дума, пропагандистські медіа, окупаційні адміністрації.
-
Це не “конфлікт” і не “громадянська війна”. Це міждержавна збройна агресія Росії проти України, визнана такою на міжнародному рівні, зокрема резолюціями Генеральної Ассамблеї ООН.
-
Колективна відповідальність має межі. Не кожен росіянин є безпосереднім учасником злочинів, але державна машина діє від імені “Росії” і значною мірою з опорою на суспільну підтримку або байдужість.
Удари по складах з ліками, енергетиці, лікарнях — це не “побічні ефекти”, а частина стратегії Росії як держави-агресора. Саме тому дефіцит ліків для хворих на діабет і кардіозахворювання — це не стихійне лихо, а прямий наслідок цілеспрямованих атак на цивільну інфраструктуру.
Очевидно, що війна можлива лише за підтримки Китая Сі Цзиньпіна, Білорусі Лукашенка, Ірана, напів рабовласницької родини Кім у Північній Кореї. Росія намагається втягнути в свою злочинну війну й інші країни та народи. Тому ця війна така небезпечна для всього світу. Це необхідно припинити.
