Генеральний директор Укроборонпрому Павло Букін – оцінка стану та перспектив реформування Укроборонпрому

Воєнна партія України - у соцмережі

Призначений гендиректором державногого концерну Укроборонпром Павло Букін працював до цього в Укроборонпромі, директором Укрспецекспорту. Його фото присутнє на фото зі всіх виставок Укроборонпрому. Він підібраний Наглядовою радою Укроборонпрому, до складу якої входить ректор КПІ Михайло Згуровський (голова наглядовової ради), бувший директор легендарного DARPA (Defense Advanced Research Projects Agency – Агенція передових дослідницьких оборонних проектів) Ентоні Тетер. Практично всі незалежні професійно підготовлені воєнні експерти упевнені, що призначення Павла Букіна гендиректором ДК Укроборонпром – це продовження процесу поліпшення української оборонної промисловості, який динамічно розвивається після початку російсько-нацистської гібридної воєнної агресії проти України.

Неможливо уявити, що проиблизно 100 окремих державних оборонних підприємств україни можуть вести успішну в цілому діяльність без системоутворюючої надбудови, якої є ДК Укроборонпром. Проте, його діяльність УОП як системного інтегратора потрібно оптимізувати за витратами на утримання, ін. Знаючи військових, складжно уявити, що вони можуть успішно управляти військовим виробництвом та міжнародними зв`язками, ін. – їх для цього не готували і їх неможливо допідготувати.

Павло Букін задекларував, що “З позиції “Укроборонпрому” можна реформувати оборонну галузь. При професійному та сумлінному ставленні до справи”.

Варто також згадати, що державна власність на деякі оборонні підприємства КНР не заважає, а допомагає китайському оборонному комплексу спільно з приватними підприємствами створювати новітні зразки озброєння та насичувати їми НОАК КНР.

Новий генеральний директор ДК “Укроборонпром” Павло Букін дав інтерв’ю журналу Defense Express, у якому оцінив стан та перспектив реформування Укроборонпрому. Дана публікація містить основні питання й відповіді та фактично є програмою діяльності Павла Букіна на посту гендиректора Укроборонпром.

Краще менше, але краще?

– Держконцерн “Укроборонпром” має змінитися. Порад, рекомендацій по цій темі достатньо. У вашому розумінні “Укроборонпром” – це експортно-орієнтована організація або структура, яка “заточена” під трансформацію “оборонки”?

– Ці завдання не є взаємовиключними, вони доповнюють одне одного. Можу стверджувати, що “Укроборонпром” створювався для вирішення завдань оборонної промисловості. Оскільки український збройовий експорт цілком успішно функціонував і до створення Концерну. Основне завдання “Укроборонпрому” – це забезпечення виробництва якісної, сучасної, конкурентної продукції на підприємствах, які входять до складу Концерну.

– Ви вже заявили про необхідність оптимізації структури “Укроборонпрому”. Яка мета змін?

– У мене є розуміння стратегії розвитку Концерну і план пріоритетних рішень. Я хочу, щоб підприємства відчули реальне сприяння і допомогу з боку Концерну. Акцент буде зроблений на технологічному розвитку оборонних потужностей. На акумулюванні коштів для реалізації проектів, які дійсно забезпечать віддачу, з урахуванням потреб завтрашнього дня. Довгий час Концерн жив на технічних рішеннях, створених у попередні роки. Так, наша зброя отримала ту додану вартість, якої немає у багатьох інших виробників. Наша техніка доведена до розуму, з урахуванням реального досвіду бойового застосування. Але ми повинні створювати нові продукти. Хочу, щоб і професійне середовище, і суспільство про це знали.

– Концерн “Укроборонпром” – прибутковий. Ця прибутковість – за рахунок виконання держоборонзамовлення?
– Якщо ми говоримо про обсяги, то 85% надходжень забезпечується за рахунок виконання підприємствами “Укроборонпрому” експортних контрактів. 15% – це виробництво і ремонт техніки та озброєнь, поставка комплектуючих по лінії держоборонзамовлення, держзакупівель. З урахуванням всіх витрат, пов’язаних з вирішенням завдань імпортозаміщення, випуск продукції для Міністерства оборони в рамках держоборонзамовлення – це робота практично на рівні собівартості.

– Тобто, “УОП” де-факто є експортно-орієнтованою структурою?

– На жаль, з урахуванням можливостей нашого держбюджету, і потреб наших Збройних Сил, у нас не залишається іншого вибору, як збільшувати експортні поставки.

– ДОЗ в нинішніх умовах не забезпечує розвиток виробництва?

– Не забезпечує. Обмежені можливості держбюджету диктують жорсткі правила, через які ми видавлюємо з оборонних потужностей максимум, а вкладали для розвитку – мінімум. Ці правила потрібно міняти. При цьому оцінити ситуацію потрібно з різних точок зору. Наскільки я розумію, Збройні Сили України це близько 250 тисяч, плюс ще інші силові структури. З нашою чисельністю населення 46 мільйонів. Для прикладу – Німеччина. Населення 82 мільйони, а армія близько 170 тисяч. ВВП навіть боюся порівнювати. Ми прекрасно розуміємо, наскільки важко Міністерству оборони та Генеральному штабу ЗС України забезпечувати щоденні потреби такої великої армії.

– Тобто, при слабкій економіці та великій армії левова частина коштів йде на її утримання, а не переозброєння?

– Так, мова про це. Візьмемо, наприклад, комплект літньої та зимової форми для одного військового. Припустимо, близько 19 тисяч гривень. Якщо помножити чисельність особового складу армії на вартість одного комплекту літньої та зимової форми, то виходить 4,7 млрд. Простий калькулятор змушує задуматися. Тому, звичайно ж, єдиний вихід для України – це колективні інструменти забезпечення безпеки. Це НАТО. І цей вибір не тільки політичний, він – економічний.

– Тоді одразу питання про відповідність нашої продукції стандартам НАТО. Вірніше, про сертифікацію нашої оборонної продукції. Без створення національної системи сертифікованих лабораторій “чужа” сертифікація вб’є нашу “оборонку”, стверджують керівники ряду наших оборонних компаній.

– Якщо ми говоримо про розумне господарювання, то ми повинні знайти гроші, напружитися, і перейти на стандарти НАТО, забезпечивши всі можливі захисні механізми для нашого наукового, технологічного та промислового потенціалу. Інакше планувати забезпечення армії з кожним роком буде все складніше. Самий елементарний приклад – патрони 9х18 під пістолет Макарова, який стоїть на озброєнні Міністерства оборони. Патрони під нього сьогодні випускаються тільки в Росії, в Барнаулі. І потрібно сильно попросити західних виробників, які виробляють патрон 9х19, щоб вони знайшли у себе вікно в замовленнях і переорієнтували лінію на 9х18. І скільки так буде тривати? Але це не впливає на позицію Міністерства оборони, щоб відмовитися від Макарова. Тому що він хороший, їх там майже мільйон. Що ж, ми їх викинемо, чи що? І це тільки елементарне питання – пістолет.

Про боєприпаси, держпрограми та дружбу з Міноборони

– Оскільки вже зайшла мова про боєприпаси, хотів би уточнити місце і роль “Укроборонпрому” в реалізації двох державних цільових програм – розвитку оборонної промисловості та боєприпасної галузі. Особливо з урахуванням того, що в 2018 р. буде виділено значний фінансовий ресурс під їх виконання. Ефективність використання коштів буде залежати, в тому числі, і від того, наскільки “Укроборонпром” разом з Мінекономрозвитку зможуть забезпечити і координацію, і контроль за виконанням цих державних завдань …

– “Укрспецекспорт” у складі “Укрборонпрому” завершив детальні маркетингові, я підкреслюю, маркетингові дослідження по малих калібрах аж по 12,7 мм. Я вважаю, що така робота проведена вперше. Ці матеріали передані і в РНБО України, і в силові структури. Їм приймати рішення, чи потрібен нам, грубо кажучи, патронний завод чи не потрібен. Сьогодні маса стрілецьких боєприпасів, яка знаходиться на зберіганні, ймовірно, тисне на прийняття рішення. Бо рахують, скільки років ще можна стріляти тим, що є на складах, і скільки грошей потрібно для того, щоб створити щось нове.

Що стосується боєприпасів великих калібрів, то раніше в Україні вони не вироблялися. І тут потрібні компетенції, і нове обладнання, і нові комплектуючі. Ми розуміємо, що процес запуску виробництва – це завжди дорого. Що через якийсь час отримаємо перші зразки, які будуть коштувати в рази дорожче, ніж можна купити по імпорту. Але імпорт летального озброєння для України, на жаль, обмежений. Тому питання зі створенням виробництва артилерійських боєприпасів є пріоритетним.

– Але гроші в бюджеті вже заплановані. І з розвитку виробництва, і по боєприпасній галузі. Це 3 і 1,4 млрд.

– Три мільярди на підготовку виробництва дійсно є. І є попередня розбивка по напрямках. У мене є доручення провести ревізію цієї розбивки. По-перше, вона повинна відповідати потребам Міноборони, щоб не виробляти вироби, які військове відомство не буде купувати. І, по-друге, саме економічне обґрунтування має бути обґрунтованим. Оскільки у нас з холодним економічним розрахунком завжди були проблеми.

– Але всі висновки і рішення повинні бути прийняті, як я розумію, в досить короткі терміни. Бо інакше буде складно очікувати раціонального використання запланованих коштів …

– У нас, на жаль, був великий період відстрочених рішень. А вони мають властивість здорожувати підсумкове рішення. Тому чим швидше ми його приймемо, тим дешевше нам це все обійдеться.

– Але такі ж “відтерміновані” рішення є і за іншими напрямами. Чи буде “Укроборонпром” братися за реструктуризацію заводу ім.Малишева? Будучи директором “Укрспецекспорту”, ви досконально вивчили всі особливості цього підприємства в рамках виконання контракту на поставку танків “Оплот” для Таїланду. Виконання цього контракту я б не назвав простим. Тепер безліч гучних заяв, що ось-ось і наша армія почне отримувати нові танки “Оплот”. Перша партія – близько десяти машин. Але усі особливості виробництва, скажімо так, залишилися…

– Завод ім. Малишева є нашим ключовим серійним заводом з виробництва танків. Він був спроектований за радянських часів для випуску 600 танків на рік. У радянські часи підприємство мало норму рентабельності в 25%. Все працювало, як годинник. Сьогодні цей самий завод має завантаження фактично під штучний товар, а не під серійне виробництво. А норма рентабельності для виробника встановлена в розмірі 20%. Це дуже ресурсно-витратна машина. Тому потрібно або цю “піч” постійно закидати дровами, або оптимізувати режим горіння.

– Тоді це скоріше величезна домна, з якої ще належить зробити раціональну грубку. З чого починати?

– Все, що ми просимо від уряду – це отримати показники потреб. Знову повертаємося до чисельності та структури Збройних Сил та розуміємо, що відповіді повинно сформулювати Міністерство оборони та Генеральний штаб. Важливо, щоб кількість необхідних виробів була забезпечена фінансовим ресурсом. Без цього складно будувати будь-які плани щодо реформування галузі та підприємств.

Якщо говорити лише про танк “Оплот”, то це ефективний зразок, з дійсно унікальними для України інноваціями. Я про ефективну систему управління вогнем, виготовлену заводом “Фотоприлад”. Вона забезпечить десять влучень з десяти пострілів в танк супротивника. Але коли говоримо про конкурентність продукції, то мова повинна йти не тільки про тактико-технічні можливості того чи іншого зразка. Ціна також повинна бути конкурентною, щоб забезпечувати підприємству можливості технологічного розвитку.

– Чи немає ризику, що, чекаючи на відповіді від Міноборони, ви потрапите в те саме зачароване коло: чим пізніше прийнято рішення – тим дорожче все обійдеться?
– Єдина паличка-виручалочка – це експортні поставки. Ми співпрацюємо з іноземними замовниками. І ми працюємо над продовженням програм по поставках. Рішення будуть прийняті з урахуванням інтересів держави та прогнозованого розвитку економічного та військового “поля”.

– Чи будете Ви прикладати зусилля для вирівнювання взаємин “Укроборонпрому” з Міністерством оборони?

– У нас налагоджені добрі робочі відносини з Міністерством оборони.

– Міноборони та інші силовики ось-ось отримають самостійне право на здійснення імпорту зброї та техніки зарубіжного виробництва. Це те, чим раніше займалися спецекспортери. На вашу думку, чи військові впораються з новим для себе завданням?

– Ми будемо їм допомагати. Міністерство оборони при здійсненні самостійних закупівель по імпорту дійсно зіткнеться з певними проблемами. І проблеми ці стосуватимуться формування ефективних органів закупівлі, залучення людей зі знанням мов. І, що ще більш складно, зі знанням всіх плюсів та мінусів зарубіжної техніки, включаючи нюанси її застосування в наших умовах. З досвіду, напрацьованого за три останні роки компанією “Укрспецекспорт”, можу сказати – у нас на базі науково-технічного управління створено якісний інструментарій, бази даних по імпортних закупівлях.

Напевно, перейти на нову систему швидко не вийде, але на перших етапах становлення надамо допомогу Міністерству оборони. Але я хочу підкреслити – будемо допомагати там, де нас попросять. Для забезпечення чистоти процесу і найбільшої його ефективності.

– Але є й інший ризик – це дуалізм в прийнятті рішень у військовому відомстві …

– Отримання повноважень на самостійний імпорт, я сподіваюся, підштовхне Міністерство оборони до реформування системи управління в області замовлень і закупівель. Оскільки часом ці закупівлі нагадують ситуацію, коли чоловік і дружина приходять в магазин купувати спальню. А все може закінчитися покупкою телевізора. Де два українці – там три гетьмани, у нас таке дійсно є.

У пошуках союзників і технологій

– Як ви оцінюєте роль Наглядової ради у виробленні стратегії розвитку “Укроборонпрому”?

– Для мене вона дуже важлива. І я дуже ціную, що у нас сформувався якісний склад Наглядової ради. Я – двома руками за кандидатуру її голови, Михайла Згуровського, яку підтримав і Президент, і Кабмін. Я говорив Михайлу Захаровичу, що ми будемо його часто турбувати. Це стосується модернізації виробництв, нових технологій, матеріалів і так далі. КПІ – один з провідних українських ВНЗ, який зможе допомогти в цьому напрямку. Саме там будуть готувати управлінські кадри для ОПК. Управління цією стратегічною галуззю – це вміння приймати правильні рішення в умовах обмеженості ресурсів і термінів виготовлення і поставок якісного продукту. Але потрібні не тільки управлінці. Необхідно формування та оновлення кадрового складу на заводах, здатного та мотивованого робочого персоналу. Нам потрібно перейти від режиму “один верстат – одна операція – один робочий”, до формату сучасних процесингових центрів.

– А наскільки ускладнено сьогодні виробництво нових зразків вітчизняної техніки без російських матеріалів і комплектуючих?

– Для вирішення галузевих завдань будемо залучати нашу науку. Заділ для цього вже створено. Концерн почав роботу в цьому напрямку. Будемо працювати з Академією наук, галузевими інститутами Міністерства економічного розвитку, іншими державними і приватними організаціями. Наприклад, по металах і спецсплавах колосальна робота проведена запорізьким інститутом “Укрспецсталь”. Ряд ключових для нас виробів проектувався ще в Радянському Союзі, на металах і сплавах за відповідними ГОСТами. Їх виготовляли на тій ресурсній базі і сьогодні по багатьох позиціях треба шукати альтернативи.

– А як виглядає ситуація з отриманням технологій з боку США і країн Європи? Чи немає відчуття, сформулюю так, вибіркового ставлення до України в питаннях оборонно-промислової та військово-технічної політики?

– Україна знаходиться в типовій ситуації. Коли країна бере участь у бойових діях, завжди складно забезпечувати поставки летального озброєння. Оскільки існують обмеження, прийняті в міжнародних організаціях. Як би хто кого не підтримував, але до поставок озброєння починають ставитися обережно з точки зору забезпечення балансу сил, недопущення превалювання однієї сторони над іншою. Це реалії вже більше пов’язані з політикою та конфліктологією.

– А зворотний процес? Є спроби обмежити наші дії в роботі з іншими країнами за напрямками спільних оборонних проектів?

– Ми будемо виконувати рішення, прийняті державою. Але, звичайно ж, хочемо, щоб рішення приймалися на підставі не тільки політичних, а й економічних чинників. Є історії, які потрібно пам’ятати. Наприклад, відмова України від Бушерського контракту. Тому потрібно відстоювати інтереси країни.

– Чи потрібен аудит, який має проводити зарубіжна консалтингова компанія, для оцінки стану нашої оборонної промисловості?

– Я одинадцять років працюю в цій сфері. Те, що відбувається на наших підприємствах, знаю і розумію. Зарубіжний аудит, про який говорять, – юридичний і фінансовий. І потім десь там маячить аудит технологічний. Він найбільш складний, і виконавців на нього знайти непросто, якщо взагалі можливо. Оскільки створення технологічного процесу, особливо в галузі озброєння – питання делікатне. Навряд чи ми зможемо залучити фахівця, який будував процеси для виробництва танка “Леопард”, під вирішення завдань на заводі Малишева. Дуже багато нюансів в будь-який технологічній карті. Також буде зовсім інша вартість різних технічних рішень.

– Тобто, в область технологічного аудиту чужих людей пускати безглуздо, а з іншого боку – навіть небезпечно?

– Скоріше безглуздо. На момент залучення фахівців у нас повинні бути чітко сформульовані не загальні, а вузькі завдання, які вимагають рішень.

Складний рік

– Створення вертикально-інтегрованих структур в оборонній промисловості. “Укроборонпром” буде цим займатися?

– Так, це абсолютно правильне рішення, яке я підтримую. Я маю завдання від РНБО і керівництва країни провести “кластеризацію” Концерну, або його розподіл на дивізіони. Це буде зроблено найближчим часом. У дивізіони, за галузевим принципом, увійдуть підприємства з різним рівнем розвитку та ефективності. Головною компанією у дивізіоні буде одне з провідних підприємств галузі. Головні підприємства будуть безпосередньо здійснювати як управління, так і оптимізацію складу самих об’єднань. Майже у всіх кластерах – чи то бронетехніка, кораблебудування, високоточна зброя, радіолокація і далі за списком – на початковому етапі будуть і підприємства, користь від яких – під питанням. Тому процес відсіювання за технічними та економічними критеріями є неминучим. Фахівці галузі менше витратять часу на вироблення правильних технічних і економічних рішень.

– Що буде основою для “чистки” кластерів?

– Вона буде проходити, звичайно ж, на основі реалізованих проектів, для того, щоб: а) підвищити якість, б) зменшити собівартість і збільшити дохідну частину. Зменшити витрати, збільшити доходи. “Укроборонпром” матиме структуру, розділену на здорові кластери. Але для цього, звичайно ж, потрібні час і зусилля. І, вже в третю чергу, мова піде про кошти. Але вони не настільки значні, як часто декларується.

– Чи будуть приватні компанії включатися до складу кластерів?

– Резон у цьому є. Залучення приватного сектору до кластерів буде відбуватися на підставі техніко-економічної необхідності. Але перед тим, як підбирати та запрошувати “приватників”, ми повинні створити адміністративний скелет цього кластера. І розуміти, для якої задачі шукаємо нових учасників.

– Скільки часу відводиться на вирішення завдання “кластеризації”? Тим більше, що вона буде нерозривно пов’язана і з корпоратизацією, і з приватизацією …

– Я розумію підтекст цього питання. Звичайно ж, цей період триватиме більше року. Концерн зацікавлений в скороченні списку підприємств, заборонених до приватизації. Є окремі моменти, де цього робити не можна, враховуючи стратегічні інтереси держави. Такі підприємства, які не підлягають приватизації, є і в Сполучених Штатах Америки. У Штатах навіть приватні підприємства, якщо це пов’язано з критичними технологіями, щільно контролюються державою. Але в цілому ринок – це найкращий регулятор.

– З урахуванням Вашого минулого досвіду і знань, які чинники – політичні, організаційні, фінансові – будуть найбільш помітно впливати на виконання “Укроборонпромом” заявлених завдань? Вибори парламенту і Президента приймаєте до уваги?

– Вибори чергуються і у нас, і в Сполучених Штатах, і всюди. Але для мене завдання на цей складний рік зрозуміле. На підставі знань і навичок, які я маю, потрібно забезпечити розвиток галузі. Якщо зараз якісно не реформуємо ОПК, то втратимо знання і напрацьовані переваги. Один з ризиків – можливість колосального відтоку фахівців.

– Ви говорите про відтік наших фахівців до США, країн Європи, Китай, Саудівську Аравію?

– Так. Кількість збройних конфліктів збільшується, попит на фахівців такого профілю зростає. Багато країн створюють власні “Оборонпроми”. Наприклад, в тій самій Саудівській Аравії сформовано “Саудіан Арабіан Мілітарі Індастрі”. Це – державна структура, яка повинна дати поштовх розвитку оборонної промисловості. Якщо ми не створимо умов тут, то економічні фактори гратимуть не на нашу користь. Звичайно ж, є питання національної безпеки, ми можемо обмежити імміграцію фахівців, але цей захід є штучним. Все має бути природно. Люди повинні отримувати гідну зарплату, працювати в гідних умовах.

– Тобто, за великим рахунком, Ви говорите про те, що в “оборонці” потрібно повернутися обличчям до людей, що раніше абсолютно ігнорувалося?

– Я не готовий давати оцінку, як було раніше. У мене вперше волею долі з’явилася можливість реалізувати те, що потрібно було зробити давно. І я налаштований це робити. А ревізія – річ малопродуктивна. Є, звичайно, речі критичні, їх необхідно розслідувати і робити висновки. Але якщо говорити про щоденне життя, я не хочу витрачати час на аналіз того, що було.

“Укроборонпром” сьогодні – це реальний сектор економіки зі своїми проблемами. Так, можуть бути питання щодо правового статусу, що Концерн створений як гібрид органу виконавчої влади, і господарюючої структури – і так далі. Але моя точка зору така. У нас немає часу пересідати з місця на місце, створюючи нові структури. Я повторюю – з позиції “Укроборонпрому” можна реформувати оборонну галузь. При професійному і сумлінному ставленні до справи.

Джерело: Укроборонпром